Як забутий у гаражі радіоприймач став музичним символом Шахтоуправління Першотравенське

До Міжнародного дня пам’яток та історичних місць, що відзначають 18 квітня, Шахтоуправління Першотравенське поділилося незвичайною історією. Виявилося, що справжньою пам’яткою може стати не лише велична архітектурна споруда чи відомий монумент, а й звичайна душевна річ, яка роками чекала на своє відродження в темному кутку.

У центрі уваги — особливий експонат шахтарського музею. Це старовинний радіоприймач, майстерно стилізований під моряцький сундук. Його вигляд натякає на далекі мандри та морські пригоди, проте історія цієї речі виявилася набагато приземленішою, але не менш зворушливою.

Раніше цей «сундук» роками стояв у звичайному гаражі, прихований під шаром пилу. Несправний та покинутий, він міг би там і залишитися, якби його не помітила Надія Комарічева, директорка музею. Вона побачила у старому корпусі майбутній символ пам’яті.

Шлях до відновлення приймач пройшов через руки майстрів дільниці зв’язку підприємства. Електрослюсарі, які звикли працювати з високотехнологічним обладнанням, з азартом взялися за ретро-техніку. Завдяки їхнім зусиллям механізм знову запрацював, а мовчазний експонат отримав голос.

Надія Григорівна вирішила, що програвач має не просто шуміти, а розповідати про головне. За її ініціативою місцеві митці записали спеціальну добірку пісень, присвячених гірникам. Тепер у музеї лунають мелодії про шахти «Степова» та «Ювілейна», які є знаковими для всього колективу Шахтоуправління Першотравенське.

Директорка переконана, що такі пісні — це теж частина великої історії, яку не можна втрачати. Вони мають звучати не лише на офіційних святах, а й щодня нагадувати про ціну шахтарської праці.

Сьогодні кожен відвідувач музею може власноруч «оживити» цей сундук. Коли з динаміків починає литися музика, стає очевидним: справжнє багатство цього експоната — не зовнішній блиск, а жива пам’ять, що звучить у кожній ноті.