У шелтері Павлограда чотирилапих не лишають у біді — історія дядька Вови і його улюбленців

Навесні до транзитного центру в Павлограді прибув чоловік у інвалідному візку. Його звали Володимир, але всі запам’ятали як дядька Вову — саме він на першому фото. До евакуації він мешкав у напівзруйнованому гуртожитку в Костянтинівці разом із кількома котами.

Про себе говорив мало. Найбільше хвилювався за тварин. Коли їжа почала закінчуватися, Володимир зателефонував зооволонтерам і попросив забрати котів, аби ті не померли з голоду. Він навіть не припускав, що його самого — маломобільного — теж можуть евакуювати. Просив допомогти хоча б чотирилапим.

Про цю історію розповідає «Карітас Маріуполь».

Щодня волонтери бачать подібне: люди, які змушені тікати від війни, беруть із собою своїх улюбленців. Часто — без корму, без запасів. Годують тварин тим, що мають самі. Тому команда «Карітас Маріуполь» намагається підтримати пухнастих супутників: якщо є корм — діляться, якщо ні — підгодовують залишками з благодійної їдальні.

Іноді корм купують співробітники власним коштом. Іноді допомагають інші організації, передаючи його як гуманітарну допомогу.

«Ми впевнені: турбота про тварин — це теж турбота про людей. Бо вони не можуть одне без одного. Це про людяність тих, хто не кидає чотирилапих членів родини у найважчі часи. І про нашу людяність — коли ми не ділимо допомогу на “для людей” і “не для людей”»,

— зазначають у «Карітас Маріуполь».

Війна не скасовує любов і доброту. Історія дядька Вови — тому підтвердження.