У Тернівці пішов із життя член Національної спілки письменників України Микола Литвиненко

На 88-му році життя помер відомий тернівський поет Микола Іванович Литвиненко. Він був автором багатьох поетичних збірок та активним учасником місцевого творчого об’єднання «Фенікс». Про втрату повідомили у відділі культури Тернівської міської ради на своїй сторінці у Фейсбук.

Микола Іванович народився 6 грудня 1938 року в селі Мокіївка Роменського району Сумської області. Дитинство було непростим: у дев’ятирічному віці він втратив матір. Його виховував батько Іван Павлович, який прищепив синові любов до праці, порядність і людяність.

Після закінчення восьми класів сільської школи вступив до Конотопського училища механізації та сільського господарства, де здобув спеціальність тракториста широкого профілю. Згодом проходив військову службу. Після повернення з армії одружився із Зінаїдою Криловою. Подружжя побралося 10 лютого 1961 року. У сім’ї народився син Павло, який у майбутньому став льотчиком цивільної авіації.

Розуміючи важливість освіти, Микола Литвиненко продовжив навчання. У 1963 році закінчив вечірню школу в Ромнах. Того ж року родина переїхала до Макіївки Донецької області, де він вступив до Донецького медичного училища й через чотири роки отримав диплом.

У 1967 році разом із сім’єю переїхав до села Шумихинське Пермської області. Там працював у гірничо-рятувальному загоні помічником командира взводу, а також фельдшером швидкої допомоги.

У 1973 році Микола Литвиненко оселився в Тернівці. Два роки працював у воєнізованій гірничо-рятувальній частині, а згодом — на шахті «Самарська», де пропрацював 26 років до виходу на пенсію.

У 2013 році пішла з життя його дружина Зінаїда Олександрівна, з якою він прожив у шлюбі 51 рік.

Писати вірші Микола Литвиненко почав ще в шкільні роки. Був учасником літературної студії, друкувався в газеті «Радянська Донеччина». Після переїзду до Тернівки активно видавав поетичні збірки. Він є автором багатьох книг, серед яких «Вічне джерело» (2002), «Мелодія душі» (2011), «Квітка папороті» (2014), «Рух життя» (2015), «Золотаві барви» (2015), «Таємні броди» (2016), «Оберіг» (2017), «Опорний рух» (2017) та «Жива субстанція» (2018).

У 2016 році поета прийняли до Національної спілки письменників України.