Ця сіра хижачка — героїня легенди, яка, вмираючи від спраги в степу, розрила замулене джерело, з якого народилася річка Вовча. Взагалі-то існує понад два десятка легенд і гіпотез щодо походження топоніму “Вовча”.

Витоки цієї річки знаходяться між селами Прогрес і Вовче у Покровському районі Донецької області (населені пункти окуповані влітку 2024 року). Цікаво, що у Вовчої є два джерела: одне ледве пробивається у невеликому ліску зі східного боку Прогресу, а інше — струмочок з заростей очерету в балці між двома вже названими селами. Саме вони зливаючись в єдиний потік і формують річку.

Увіковічнити назву річки Вовча вирішили якраз мешканці Прогресу. Це сталося завдяки майстру-скульптору та ініціативним жителям. Тепер у центрі села стоїть сіра вовчиця з двома дитинчатами на постаменті. Вона зображена спокійною, але з настороженим поглядом, готовою захищати малюків, які граються біля неї.

Довідка:
Вовча — річка в Донецькій та Дніпропетровській областях, ліва притока Самари. Довжина 323 км (за іними джерелами 336 км), площа басейну 13 300 км². Басейн Вовчої становить більшу частину загального водозбору Самари.
У річку впадає 497 малих річок й струмків (включаючи 435 з довжиною менше ніж 10 км). Сумарна довжина приток — 2560 км (у тому числі струмків менше ніж 10 км — 1046 км).
На Вовчій розташовані Карлівське і Курахівське водосховища.

Населені пункти над Вовчою у Павлоградському районі: Троїцьке, Привовчаське, Малоолександрівка, Павлоград, Межиріч, Червона Нива.

P.S Існує полемічна (не є загальновизнаною) точка зору щодо правомірності застосування назви Самара до ділянки від впадіння Вовчої до гирла. З погляду гідрології заведено вважати, що менш повноводні річки впадають у більш повноводні. Ситуація така, що в місці злиття Самари та Вовчої витрата води у Вовчій (річка ще й довша) перевищує витрату води в Самарі. У такий спосіб Вовча більш повноводна, у зв’язку з чим можна вважати, що не Вовча впадає в Самару, а Самара у Вовчу, котра, своєю чергою, далі впадає в Дніпро.