Історія переселенки з транзитного центру у Павлограді: пес врятував їй життя, відкопавши з-під завалів

Коли вибух зруйнував будинок пані Валентини в Олександрівці, що під Святогірськом, вона думала, що померла. Стіни впали, дах обвалився, її привалило уламками. Вибухова хвиля позбавила її слуху й зору, залишивши в повній дезорієнтації. Але крізь морок і пил хтось почав розгрібати завал — і гавкати, кличучи на допомогу.

Це був Джек — її пес, якого вона прихистила ще у 2022 році. Тоді він прийшов до її двору змарнілий, на межі виснаження.

«Я вперше бачила, щоб собака їв землю з бадиллям»

— згадує Валентина. Вона виходила його поступово: спершу легка їжа, потім м’ясо. Відтоді вони стали нерозлучними.

У день удару Джек не здався. Він копав, поки у руїнах не з’явилося маленьке віконце світла. Валентина згадала про мотузку, знайшла її на дотик і просунула у шпарину:

«Джек, рідненький, тягни…».

І він витяг її з-під завалу. Про це розповідає благодійний фонд «Карітас Маріуполь» на своїй сторінці у Facebook.

Після евакуації вони ще понад тиждень провели у транзитному центрі в Павлограді. Знайти житло з собакою виявилося майже неможливо. Як повідомляє фонд, жінка не розглядала варіант евакуації без свого пса: «Я без Джека нікуди не поїду. Якщо не знайдеться житло, будемо жити на вулиці. Але будемо разом до кінця».

Їхня історія — не виняток. Як часто люди засуджують тих, хто кидає своїх тварин у зоні бойових дій? Дуже часто. Але коли доходить до діла, біженці з тваринами не можуть винайняти житло і опиняються перед страшним вибором: залишити друга чи залишитися під обстрілами.

«Поширюйте ідею, що переселенцям з тваринами можна і необхідно здавати житло, бо якщо людина бере свою тварину в евакуацію, це означає, що чотирилапий є членом родини. Будьмо милосердними!» — наголошує благодійний фонд «Карітас Маріуполь».