На Павлоградщині вшанували жертв Голодоморів: від свічок пам’яті до спільної молитви

У четверту суботу листопада Україна традиційно схиляє голову перед пам’яттю мільйонів загиблих від Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ці трагедії стали злочином проти людяності, спрямованим на знищення українського народу та його національної ідентичності.

У Павлограді 22 листопада встановили свічки пам’яті біля пам’ятного знаку жертвам голодоморів та політичних репресій. Це стало знаком скорботи й водночас віри у майбутнє — нагадуванням, що живі пам’ятають про тих, кого забрав штучний голод.

Напередодні представники Тернівської міської ради поклали квіти до пам’ятника жертвам Голодомору. У своєму зверненні виконавчий комітет підкреслив: трагедія була цілеспрямованим знищенням українського селянства, основи національної культури й духу. Цього дня згадували не лише загиблих у 1932–1933 роках, а й жертв голодів 1921–1923 та 1946–1947 років.

У Вербківській громаді провели захід у центральній садибі, поєднавши День пам’яті жертв Голодомору з Днем Гідності і Свободи. Освітяни, представники громади та мешканці зібралися біля пам’ятних місць, щоб вшанувати мільйони загиблих і віддати шану героям, які відстояли свободу України. Квіти, хвилина мовчання та слова про історичну правду стали символом єдності й відповідальності перед майбутнім.

На Юріївщині напередодні Дня пам’яті у публічній бібліотеці провели годину історичної пам’яті «Є пам’ять, якій не буде кінця». Присутні згадали мільйони невинних життів, обірваних трагедією.

Працівники Варварівського сільського будинку культури (СБК) та бібліотеки організували історичний екскурс «Чорні сторінки Дніпропетровщини».

А 22 листопада у храмі Православної церкви України (ПЦУ) апостолів Петра і Павла в селі Новов’язівське відбулася панахида. Люди схилили голови у спільній молитві за мільйони невинно загублених життів, за зранені долі та покоління, що понесли невимовний біль, а також за загиблих захисників і рідних.