Каштани Павлограда: як звичайні дерева стали символом міста
Коли у Павлограді зацвітають каштани, місто ніби оживає по-новому. Вулиці наповнюються ніжним ароматом, а зелені крони, прикрашені білими й рожевими суцвіттями, здіймаються до неба, мов святкові вогні. Це особливий час, коли прості прогулянки стають магічними, а звичні куточки міста набувають нових барв.
Сьогодні важко уявити місто без цих величних дерев, що з роками стали його тихими символами. Вони супроводжують перехожих у щоденних справах, створюючи зелену арку над дорогами, даруючи місту спокій і особливий шарм. І хоча Київ давно асоціюють із каштанами, Павлоград має свою унікальну історію цих дерев — історію, що проросла крізь десятиліття.
Їх поява у місті пов’язана з ім’ям Олексія Григоровича Мохначова – людини, яка відіграла важливу роль у розвитку Павлограда. Народжений у квітні 1918 року, він сам ніби став частиною весняного пробудження міста. У 1953 році, коли збудували завод «Ливмаш», він став його першим директором. А потім фактичним керівником Павлограда. На посаді керуючого Олексій Мохначов багато уваги приділяв не лише економічному розвитку, а й озелененню міста, його комфорту та естетиці.
Саме завдяки його ініціативі Павлоград у 60-х роках минулого століття збагатився каштанами, які швидко прижилися та стали невід’ємною частиною міського простору. Вони з’явилися у той період, коли місто стрімко змінювалося, стаючи центром Західного Донбасу. Нові мікрорайони, житлові будівлі, заклади культури – місто розросталося, а разом із ним укорінювалися каштани.
Олексій Мохначов понад 55 років працював на високих державних та керівних посадах, і його внесок у розвиток Павлограда залишився не лише в офіційних документах, а й у самому міському просторі. Завдяки його ініціативам місто розвивалося та змінювалося, набуваючи нового вигляду. У 1999 році, на знак вдячності за багаторічну працю, йому було присвоєно звання почесного громадянина Павлограда. Та життя невблаганне, 30 травня 2002 року, після тривалої та тяжкої хвороби, Олексія Мохначова не стало.
Сьогодні каштани продовжують свою історію разом із містом. Вони стали не просто частиною його ландшафту, а символом змін, пам’яті та зв’язку поколінь. Їхнє весняне цвітіння – це нагадування про те, що справжня краса з’являється там, де люди вкладають у свій дім турботу та любов.