В очікуванні безпеки: портрети війни у транзитному центрі Павлограда (ФОТО)

У Павлограді щодня працює транзитний центр, який приймає людей із прифронтових районів Донеччини та Дніпропетровщини. Це проміжний пункт для тих, хто рятується від війни — місце, де надають базову допомогу, організовують подальше транспортування та забезпечують тимчасовий прихисток. Координацію здійснює гуманітарна місія «Проліска» за підтримки міжнародних партнерів.

Щодня центр зустрічає десятки евакуйованих. Серед них — літні люди, родини з дітьми, особи з інвалідністю, поранені, ті, хто втратив житло. Кожна історія — трагічна хроніка з конкретними іменами, маршрутами, датами, тілами і межами витривалості. Ось на лавці сидить чоловік — розгублений, фізично змучений, мовчазний. Нещодавно дорогою до Дружківки він потрапив під удар дрону. Автівка згоріла на трасі, а сам водій, скривавлений і контужений, кілька годин вибирався посадками з зони обстрілу. Харківська команда місії «Проліска» вже готує його евакуацію до Дніпра.

До транзитного пункту прибувають з ранку до ночі. Близько опівночі відправили літню бабусю, яка ледь пересувається, на кареті «швидкої» на Західну Україну. Її супроводжує онука. Перед виїздом вона сказала: «Дякую. Я не вірила в евакуацію від дверей до дверей. Я знаю, якими різними бувають люди і як вам важко. Дякую.»

Серед евакуйованих — дві бабусі, сусідки, яких об’єднало життя під обстрілами. Їм 81 та 86 років. Одна з них погано чує, друга погано бачить. Вони всюди разом, звертаються до волонтерів «дітками» і світло посміхаються. Команда доставляє їх до родича, де тепер у онука — дві бабусі.

Під деревами — сцена, що не підлягає редагуванню. Жінка годує собак. Три дні вона провела в одному ліжку з мертвим чоловіком. Через постійні обстріли не могла його поховати і не мала змоги покликати на допомогу. Її евакуювали з усіма тваринами — собаками та котами, з якими вона постійно розмовляє.

У гуманітарній місії зазначають: зараз людині потрібно не просто дах над головою — а безпека, гідність і тиша. Команда «Проліски» продовжує роботу в Павлограді — безперервно, іноді без сну, завжди в присутності. Ми поруч. І будемо поруч, скільки треба.