Колишня міська управа, що стала серцем зв’язку: історія Павлограда у стінах старої будівлі

9 жовтня у світі відзначають Всесвітній день пошти — дату, яка нагадує про важливу роль поштового зв’язку в житті суспільства. У Павлограді цей день має особливе значення: саме тут розташована історична будівля, що понад сто років слугує осередком комунікації, адміністрації та пам’яті поколінь. Про це повідомляє Павлоградський історико-краєзнавчий музей на своїй сторінці у Facebook.

Будівлю звели у 1912 році як дім міської управи. Ініціатором її спорудження став тодішній міський голова Олександр Васильович Парманін — купець 2-ї гільдії, який доклав чимало зусиль для розвитку міста. Проєкт реалізував міський технік Сава Акимович Фетисов. Завдяки їхній співпраці Павлоград отримав простору споруду, що стала центром адміністративного, культурного та громадського життя.

У дореволюційний період перший поверх будівлі використовувався для розміщення міської управи, Громадського зібрання, перукарні, аптеки, музичного салону, контор завідувача пожежною командою, біржового старости та завідувача базаром. На другому поверсі облаштували великий зал для громадських зборів, де проходили бали, концерти та виступи гастрольних театрів. У дворі розміщувався пожежний обоз, який забезпечував оперативність міської пожежної команди.

У 1912–1917 роках Олександр Парманін започаткував у будівлі благодійні акції «Біла квітка» на підтримку хворих на сухоти. Зібрані кошти передавалися місцевій лікарні.

З приходом радянської влади функціональне призначення споруди змінилося. У ній розмістилися повітовий комітет партії, міська рада, редакції газет «Плуг і молот», «Клич красной молодежи» та журналу «Юний коммунар». У 1921 році тут створили Павлоградське повітове відділення «Всевидаву», яке займалося розповсюдженням друкованої продукції.

Згодом у приміщенні розташувалося відділення поштового зв’язку. У післявоєнний період воно стало центральним вузлом поштового та телефонного обслуговування міста і району. У 1945–1975 роках Павлоградська поштова контора обслуговувала понад двадцять відділень зв’язку та мала 150 абонентів телефонної мережі. У 1966 році вузол зв’язку розділили на два підприємства — електрозв’язку і поштового зв’язку.

У роки Другої світової війни будівля зазнала значних руйнувань. Відбудова тривала у 1950–60-х роках. Хоча внутрішні інтер’єри частково змінилися, зовнішній вигляд залишився близьким до первісного дореволюційного стилю.

Сьогодні ця споруда є не лише архітектурною пам’яткою, а й символом історичної тяглості Павлограда. Вона уособлює спадкоємність міського самоврядування та етапи становлення поштової системи. Для багатьох павлоградців будівля стала частиною родинної історії — світлини на її фоні перетворилися на сімейну традицію, а сама споруда — на візитівку міста.

У Всесвітній день пошти ми згадуємо не лише про листи, марки й телеграми, а й про місця, які зберігають дух зв’язку між людьми, поколіннями і епохами. Павлоград має таке місце — і воно продовжує жити, щодня приймаючи нові історії.